Розповсюдженість герпесу

Головна Розповсюдженість герпесу

Численними науковими дослідженнями доведено, що герпесвірусами інфіковано до 90% населення земної кулі.  До того ж, згідно офіційної статистики ВООЗ, захворювання, викликані герпесвірусами, займають 2-ге місце в структурі смертності від вірусних захворювань і становить 15,8%. Найбільш розповсюдженими є 1 та 2 типи вірусу простого герпесу (ВПГ). Відомо, що вірусом простого герпесу 1типу (ВПГ-1) інфікуються раніше та частіше, ніж вірусом простого герпесу 2 типу (ВПГ-2). Антитіла до ВПГ-1 типу виявляються майже у 90% населення віком від 40 років. Антитіла до ВПГ-2 зазвичай виявляють лише у людей, які досягли статевої зрілості. До того ж, наявність та титр антитіл до ВПГ-2 типу корелює зі статевою активністю людини у минулому. Антитіла до нього виділяють у 60% дорослих, які належать до нижчого соціально-економічного класу та у 20-40% дорослих середнього та вищого класів. Серед всіх інфікованих ВПГ-2лише у 30% людей спостерігаються клінічні прояви інфекції статевих органів, що супроводжується герпетичними висипами.

Раніше вважалось, що при ураженнях шкіри та слизових оболонок на обличчі найчастіше можна виявити антитіла до ВПГ-1,а при ураженнях статевих органів – ВПГ-2. На сьогоднішній день встановлено, що генітальний герпес, викликаний ВПГ-1, став виявлятися частіше, хоча роль ВПГ-2 все ж переважає в структурі захворюваності геніальним герпесом. Питома вага генітального герпесу, викликаного ВПГ-1, є вищою серед жіночого населення. До того ж, ВПГ-1 частіше виявляють у жінок, хворіючи на генітальний герпес  у віковій групі 16-20 років.

Багаторічні дослідження вказують на те, що існує достовірна різниця у частоті рецидивів генітального герпесу, викликаного ВПГ-1 та ВПГ-2. Встановлено, що геніальний герпес, викликаний ВПГ-1, рецидивує значно рідше, ніж викликаний ВПГ-2 ( що становить близько 95% від загальної кількості рецидивуючого генітального герпесу).

Сезонних особливостей при інфікування герпесвірусами не встановлено, тобто частота зараження однакова влітку та взимку. Інкубаційний період становить від 1до 26 діб (найчастіше до 10 діб). Джерелом інфекції є людина з активною герпетичною інфекцією, що супроводжується свіжими герпетичними висипами на шкірі та слизових оболонках. Джерелом також можуть бути носії інфекції, що виділяють віруси в оточуюче середовище. За відсутності характерних висипів у носіїв виділення вірусу простого герпесу 1типу зі слиною спостерігається у 2-9% дорослих та 5-8% у дітей. Не однаковою є і частота безсимптомної реактивації герпесвірусної інфекції. Так, виділення вірусу у жінок, інфікованих ВПГ-2, спостерігається в середньому 8 на кожні 100 днів. Однак, нещодавні дослідження показали, що виділення ВПГ-2 у молодих людей з міцним імунітетом може спостерігатись до 10-40 із кожних 100 днів. Таким чином, незалежно від наявності та частоти появи клінічних проявів захворювання, джерелом інфекції можна вважати будь-яку людину, в якої діагноз герпесу був встановлений за  допомогою методів лабораторної діагностики.